Україна, на відміну від холопської Росії, ніколи не стане державою-нянькою [1]. І в ній, як немає, так і не буде ніколи Уряду, який би абсолютно всім керував та тотально опікував би своїх психічно інфантильних «громадян», не здатних не те, щоб піклуватися (клопотати) про інших, але навіть і керувати собою. У вільному суспільстві кожен повинен сам піклуватися про себе, а роль держави обмежується лише створенням сприятливих умов для розвитку підприємництва [2]. Тому Уряд України повинен лише координувати діяльність всіх виробничих і громадських організацій а, тим самим, і діяльність всіх громадян та підтримувати в країні необхідний їм порядок: «Який уряд краще? Той, що вчить нас управляти собою» (Йоганн Вольфганг Гете); «Найкращий уряд – це той, що робить себе зайвим» (Вільгельм фон Гумбольт, філософ, філолог, дипломат); «Найбільшою турботою уряду має стати турбота про те, щоб привчити народи обходитися без нього» (А. Токвіль, французький соціолог і політик). Уряд не повинен займатися комерційною діяльністю і, отже, може розпоряджатися лише внесеними нами податками. Тому, якщо ми будемо продовжувати ухилятися від наповнення пенсійного фонду і державного бюджету, а також не будемо контролювати витрачання бюджетних коштів чиновниками, то ми приречемо всіх пенсіонерів і бюджетників на жебрацьке існування, а тим самим не зможемо розраховувати і на якісне виконання бюджетниками своїх обов'язків. Ми самі повинні створювати для себе і для своїх співгромадян робочі місця, а не перекладати це на чиновників. Громадські організації та благодійні фонди повинні взяти на себе переважну більшість нинішніх державних функцій [3, 4] і, таким чином, істотно зменшити податний гніт, як на виробника, так і на споживача, і при цьому залишити чиновникам переважно лише ті функції, що не призводять до корупції. І чим менше функцій залишиться у чиновників, тим більш зрілим і цивілізованим буде наше громадянське суспільство [5 – 7]. А якщо ж ми не зможемо подолати цю чиновницьку гідру і дозволим ... Читать далее