ABOUT POSSIBILITY OF UNREALIZABILITY OF COSMOLOGICAL SINGULARITY IN GENERAL RELATIVITY
Abstract
The possibility to avoid physical realizability of cosmological singularity (singularity of Big Bang of the Universe) directly in the orthodoxal general theory of relativity in case of counting of cosmological time in frame of reference of coordinates and time not co-moving with matter, in which by the Weyl hypothesis galaxies of the expanding Universe are quasi-motionless, is substantiated.
Summary
Avoidance of physical realizability of cosmological singularity in GR is possible, if we postulate counting of cosmological time in Weyl FR and if in gravitational field equations cosmological constant λ is nonzero (and thus, if we admit physical reality of infinitely long gauge process of matter self-contraction in absolute space of Weyl FR).
Процес розширювання Всесвіту в цілому може мати місце лише тоді, коли він відбувається і в кожній окремій точці його нескінченного космічного простору. І наявність цього процесу може бути обумовлена лише еволюційною мінливістю властивостей фізичного вакууму, а отже, й адаптацією елементарних частинок речовини до кожного разу оновлених умов їх взаємодії. Тому, відстані між квазінерухомими в системі відліку координат та часу (СВ) Вейля галактиками (згідно з гіпотезою Вейля [1,2], в ній вони здійснюють лише малі пекулярні рухи) подовжуються у власній СВ речовини не через розширювання космічного простору в „нікуди”, а через монотонне скорочення еталона довжини в СВ Вейля. Останнє викликане калібрувальною (принципово неспостережливою в СВ речовини) мінливістю абсолютних значень просторових параметрів елементарних частинок речовини, що еволюційно самостискається в абсолютному просторі Ньютона – Вейля. Це і є причиною безперервного зменшення всіх об’єктів Всесвіту в СВ Вейля. Обумовлювання процесу, що має міс-це в мегасвіті, процесами, які відбуваються в мікросвіті, узгоджується з існуванням багатьох відповідностей у співвідношеннях між атомним ...
Читать далее