5 червня 2009 року Президент України Віктор Ющенко застосував вето до закону, ухваленого Верховною Радою про заборону в країні грального бізнесу. Він наголосив, що цей закон порушує положення Конституції України, є "популістським" і "невиваженим", бо спричинить втрату понад 200 тисяч робочих місць, і держава відтак зазнає фінансових втрат через недоотримання податкових надходжень в бюджет. Можливо, уряд справді ухвалив поспішне рішення. Адже в сфері цього бізнесу задіяні багато громадян країни, і чимало власників салонів азартних ігор справно виконували всі ліцензійні вимоги. Закон не передбачає такої форми, як відкликання всіх ліцензій без підстави. Це можливо зробити лише за конкретні порушення. А якщо врахувати те, що плата за видачу ліцензій за кожний рік користування становить 150 тисяч евро, то стає зрозумілим, чому представники грального бізнесу подали до суду позови до держави з вимогою повернути їм гроші, сплачені наперед за отримання патентів. Більше того, багато хто з власників гральних салонів у такі досить стислі терміни не зміг перепрофілювати свій бізнес. Після заборони грального бізнесу в Україні минув майже рік. І що ж ми маємо? А маємо натомість те, що чимало засновників гральних закладів вирішили не покидати вельми прибутковий бізнес. Вони почали маскувати його під дозволені види діяльності, замінюючи вивіски на "інтерактивні клуби", "інтернет-кафе", "покер-клуби", де всі відвідувачі можуть зіграти в рулетку, зробити грошові ставки у віртуальному казино. Звісно, податкова міліція та компетентні органи проводять постійні перевірки, виявляючи факти незаконного розміщення гральних автоматів та викриваючи підпільні Інтернет-казино. Чимало українських областей - зокрема Донецька, Херсонська, Миколаївська, Одеська - продовжують (хто обережно, а хто і відкрито) тримати приватні казино та інші заклади з гральними автоматами. Доходить до того, що гральні автомати розміщують у житлових квартирах і їхня загальна вартість сягає 150 000 грн. Особливо в ц ... Читать далее