Каннський кінофестиваль перетнув екватор, проте напруження не спадає. Надзвичайно сильний конкурс пропонує щодня нові враження та стрічки, котрі на іншому фестивалі ставали б фаворитами. Проте тут їхньої долі неможливо передбачити до останнього моменту. * * * З України без надії У конкурсній програмі показали картину австрійського режисера Ульріха Зайдля "Імпорт експорт". Режисер паралельно розповідає дві історії - української медсестри Ольги з маленького містечка, де давно перестали платити зарплату. Ользі потрібно утримувати себе, матір і маленького сина. Однак грошей катастрофічно бракує. Молода жінка пробує свої сили в сексі через інтернет, але не може переламати себе. Зрештою, в неї з'являється нагода потрапити до Відня, де вона стає прибиральницею в будинку для старих. Паралельно Зайдль показує шмат із життя австрійця Поля, який працює охоронцем, а коли втрачає роботу, то опиняється в цілковитій безвиході. Разом із вітчимом Поль вирушає на Схід, продаючи гральні автомати у Словаччині та Україні. Врешті решт, не витримавши стосунків із вітчимом, він залишає все і намагається знайти собі роботу на ужгородському вокзалі. Фільм зроблено жорстко, щоб не сказати жорстоко. Повна безвихідь, безрадісне існування, бездушність - ось вирок, який виносить режисер своєю роботою. Якщо Ользі все ж таки вдалося зберегти чуйність і людську подобу, то австрійському суспільству Зайдль дає дзвінкого ляпаса. Найстрашнішою сценою є, коли австрієць принижує повію в ужгородському готелі. А обшук, який влаштовує Ользі її господиня, викликає огиду. Фільм має зав'язку, проте не має кінця. Саме така обірваність, відсутність фіналу ще більше акцентує на безпросвітності існування обох героїв. Як і сірий колір, що супроводжує їх і в Україні, і в Австрії. Але те, як показує Зайдль життя в нашій глибинці, лякає. Відтак образ України в Каннах вийшов малопривабливим. * * * З Америки без віри Так само без радості, без початку та кінця будує свою конкурсну стрічку американець ?ас Ван Сен ... Читать далее